Роль дорослих у моральному вихованні дітей. Стимулюємо моральний вибір дитини.
У повсякденному житті дитині постійно доводиться стикатися із ситуаціями морального вибору, здійснювати його набагато частіше, ніж може здатися на перший погляд. Поділитися ласощами з другом чи з’їсти їх самому? Допомогти мамі на кухні чи переглянути цікавий мультфільм? Відібрати чи попросити м’яча в однолітка? Було б помилкою вважати, що цілком самостійний вибір не по силі дошкільнятам. Спочатку, звичайно, на вибір дитини впливають значною мірою дорослі – батьки або вихователі, але згодом дитина стикається з необхідністю робити самостійний вибір, і ми маємо її до цього підготувати.
Якщо постійно регламентувати й контролювати поведінку дитини, вказувати їй, як повестися, вирішувати за неї, що добре, а що погано, можна розвинути в малюка невпевненість боязкість, пасивність або моральний формалізм ( вже 5-6 річна дитина в присутності дорослих дотримується прийнятих правил поведінки, зна їх і безпомилково називає, а лишившись наодинці із собою, без контролю, здійснює вчинки, які аж ніяк не можна назвати гарними). Помилковою буде і протилежна позиція: надати дитині цілковиту свободу дій і залишити поза увагою моральний аспект її вчинків. Адже малюк ще не здатний осягнути самотужки межі морально припустимого і не може дотримуватися вимог, які йому фактично не відомі. До того ж вседозволеність, як і надмірна регламентація, можуть призводити до розвитку в дитини невпевненості у власних силах, неадекватної самооцінки. Дорослим слід, визнавши право дитини на самостійний моральний вибір, водночас установити для неї стійку систему вимог та обмежень (йдеться про моральні норми та правила поведінки, яких дітям треба дотримуватись у своїх діях). Важливо пам’ятати, що моральний вибір – це не лише конкретний вчинок (певні дії), а й складний моральний процес.
Здійснювати виховний вплив слід одночасно в двох паралельних напрямках. Перший умовно назвемо: збагачення морального досвіду дитини. Головна його мета – допомогти дітям якомога глибше пізнати зміст і значення моральних вимог – норм і правил поведінки – і в такий спосіб встановити для себе межі дозволеного.
Тут можна використовувати цілий комплекс: 1) роботу з наочністю (сюжетними картинками, ілюстраціями, фотознімками тощо); 2) читання усної народної творчості творів дитячої літератури; 3) розв’язання морально-етичних завдань, розігрування ситуацій морального вибору; 4) складання дітьми творчих розповідей; 5) проведення бесід, ігор. Не забувайте після кожного такого заходу поговорити з дитиною, що саме вона винесла з цього, чому саме так вчинив казковий герой, а шоб було, якби він вчинив інакше. Розбирайте як погані так і добрі вчинки, апелюючи до життєвого досвіду дитини, звертаючи її увагу на моменти коли їй було сумно (якщо вчинила невірно), або навпаки дуже добре (бо вчинила правильно). Спонукайте дитину допомагати одне одному, виявляти турботу про молодших, хворих чи засмучених, виготовляйте подарунки, святкові привітання-сюрпризи тощо. Таким чином діти не лише здобувають знання про моральні норми та обов’язковість їх дотримання – їхній емоційний світ збагачується новими почуттями та переживаннями морального змісту.
Другий напрям виховного впливу – збагачення досвіду поведінки дитини в конкретних ситуаціях морального вибору. Його завдання об’єднати окремі здобутки морального досвіду дошкільника у реальні моральні вчинки в конкретних життєвих ситуаціях вибору. Основний спосіб виконання цього завдання – створення ситуацій морального вибору. І не залежно від того, чи відповідає вчинок дитини у таких ситуаціях моральним нормам, чи, навпаки, суперечить їм, у самому факті його здійснення присутній виховний потенціал. Позитивний вибір, усвідомлений дитиною та самостійно оцінений згудно з моральними нормами, підтверджує і закріплює її позитивні уявлення про себе. А негативний вибір зумовлює виникнення суперечності між Я-образом та реальною поведінкою, що стимулює дитину до пошуку нових способів виходу з певної ситуації в майбутньому.
Щоб збагатити досвід морального вибору дітей необхідно постійно наповнювати їхнє повсякдення (ігри. Працю, навчання, дозвілля тощо) різноманітними конкретними проблемними ситуаціями морального змісту, тобто реальними і близькими дітям. Однак наявність проблемної ситуації ще не гарантує того, що малюк здійснить позитивний вибір і взагалі виявить активність у її осягненні. В таких випадках дорослий має допомогти дитині помітити проблему, проаналізувати ситуацію, прийняти рішення, реалізувати ситуацію, прийняти рішення, реалізувати його конкретним вчинком, оцінити свої дії та їхні наслідки. Організовуючи таке спілкування, слід пам’ятати, що на одні й ті самі слова діти можуть реагувати по-різному. Одному малюкові досить натяку на проблему, щоб він почав її вирішувати, другому доведеться підказувати можливе рішення, спрямовувати на виконання конкретних дій, стимулювати до здійснення правильного вибору.
Стимуляційний ланцюжок
1. Привернути увагу малюка до ситуації вибору та її морального змісту. Наприклад: «У тебе так багато кубиків. А поглянь на Сергійка, він засмічений, бо не має чим побудувати гараж» або «Можливо, ти знаєш, що сталося з Наталкою? Вона ледь не плаче»
2. Звернутися до емоційного досвіду дитини, якщо дитині не вистачило першого для розпочатку дій. Наприклад: «Як почувається Сергійко? Чи можна якось поліпшити його настрій? А як ти почувався, коли минулого разу тобі не було чим копати яму для озера?»; «Як ти гадаєш – добре чи погано Наталці? Ти ж і сама іноді плачеш. Чому? Що можна зробити, щоб дівчинка заспокоїлася?».
3. Додатково запропонувати малюкові способи розв’язання проблеми, якщо він не здійснив морального вибору. Наприклад: «Якби в мене була лопата та грабельки, я б запросила Сергійка до гри або поділилася з ним, щоб він теж міг гратися»; «Коли комусь погано і він плаче, добре було б пожаліти, розважити або допомогти впоратись із бідою». Але останнє слово все-таки варто залишити за дитиною, уникаючи вказівок, наказів і готових рішень. Нехай вона розмірковує сама.
Пропонуючи дитині вибір, необхідно спрямовувати її на здійснення позитивного вчинку в конкретній ситуації. Але для досягнення кінцевої мети слід пам’ятати кілька простих правил:
· Не пропонувати дитині вибору, якщо ситуація містить реальну загрозу для психічного або фізичного здоров’я когось із її учасників;
· Ніколи не пропонувати як один з варіантів вибору той, що суперечить моральним нормам та правилам поведінки. Дитина може зупинитися саме на ньому.
· Не пропонувати дитині варіантів вибору, якщо не можете дозволити їй відчути на собі наслідки власних дій (як позитивних, так і негативних);
· Який би спосіб розв’язання ситуації не обрала дитина, його треба прийняти;
· Якщо дитина так і не зважиться здійснити вибір, дорослий має сам зробити те, що запропонував. Таким чином він і проблему розв’яже, і продемонструє приклад морального вчинку.
Запропонувати вибір можна за допомогою таких фраз:
v « Було б добре, якби ти … або …»
v « Ти можеш зробити … або …»
v « Тобі хотілося б, щоб …чи …?»
v « Можливо ти … або …?»
v « Що для тебе буде кращим: … чи …?»
Проте діяти необхідно дуже обережно й помірковано. Якщо позитивні вчинки – нормальне, типове для конкретної дитини явище, заохочення та позитивна оцінка в такому разі не доцільні, оскільки ці дії природні для малюка, а інших способів поведінки він просто не приймає. Надмірна ж невиправдана похвала може змінити на майбутнє мотивацію добрих вчинків дитини: замість природного бажання робити добро в неї розвинеться прагнення отримати похвалу від дорослого.
Інша річ, коли правильний моральний вибір – результат тривалих зусиль. У цьому разі усмішка, підбадьорливий погляд та схвалення дорослого просто необхідні. Доречною буде і позитивна оцінка конкретного вчинку дошкільника. Наприклад: «Добре, що ти запросив Сергійка до гри. Тепер він не сумуватиме»; «Ти так щиро втішила Наталку, що вона забула про свої прикрощі». Такі слова не залишаться поза увагою дитини, вони підкажуть їй, що вибір було зроблено вдало. Але зловживати позитивною оцінкою надалі не варто. Нехай у наступній ситуації дитина сама оцінює свої дії та встановлює їхню моральну цінність. Наприклад: «Тобі подобається те, що ти зробив? Мені теж. А чому тобі сподобалось ділитися іграшками?».
4. Надати діям малюка моральної цінності, назвавши зрозумілу йому внутрішню причину. Наприклад: « Я знала, що ти поділишся іграшками з Сергійком, тому що ти добрий» чи « Я навіть не сумнівалася, що Наталку пожалієш саме ти. Адже ти така чуйна до чужого лиха».
Негативний вибір
Особливої уваги дорослого потребує негативний вчинок дитини у ситуації морального вибору (якщо дитина відмовилась від запропонованого вибору, це можна розцінювати як негативний вибір).
1) Продемонструвати малюку своє ставлення до порушення норми та конкретних дій і водночас позитивне ставлення до самої дитини. Не варто відразу засуджувати чи карати малюка. Виховна цінність таких дій досить сумнівна. Спочатку треба дати дитині самій зрозуміти: щось у її поведінці не так. Наприклад: « Я не вірю, що ти міг так учинити. Можливо тобі зле? В іншому разі ти не став би штовхати Світланку».
2) Допомогти дитині адекватно оцінити свої дії в умовах довірчої бесіди. Наприклад: « Мабуть, ти можеш пояснити, що відбулося? Добре чи погано ти повівся? (Ймовірно, дитина скаже що добре). А добре – це як? (Разом пригадуємо відповідне правило поведінки, позитивний еталон). Я як же тоді погано? (Знову разом пригадати протилежну, негативну позицію). На яку дію схожий твій вчинок – добру чи погану? (Можна пригадати героїв улюблених літературних творів, мультфільмів, тощо).Дитині буде неприємно усвідомлювати, що вона повелася так само, як «поганий» вовк чи злий чаклун. А такі переживання - перший крок до перебудови власної поведінки, зміни негативних тенденцій на позитивні.
3) Запропонувати дитині усунути негативні результати власного вибору, підказати можливі шляхи та способи усунення його наслідків, у разі потреби – надати допомогу. Наприклад: «Можливо, ти подумаєш, як можна розрадити Сергійка?», «Напевно, ти розумієш, що не можна лишати кімнату в такому стані? Як тепер ти будеш прибирати іграшки?», «Що ти збираєшся робити далі? Можливо тобі знадобляться папір, клей, ножиці?», « Хочеш, ми разом спробуємо поговорити з Максимом?»…
4) Розуміння та співчуття дорослого, коли дитина вже «покарана» наслідками власного вибору їй необхідне відчуття, що її люблять такою, якою вона є, і що навіть поганий вчинок не змінив прихильного ставлення до неї дорослого.
Безперечно, неможливо передбачити зміст всіх ситуацій морального вибору, в які може потрапити дитина, а тим більше спрогнозувати порядок і зміст педагогічний дій. Лише непохитна позиція дорослого щодо виконання дитиною моральних вимог та безумовна і щира любов до своїх малят завжди підкажуть потрібні слова і допоможуть дітям обрати вірний шлях.
Джерело: О. Кошелівська «Між двох полюсів. Стимулюємо моральний вибір дитини» // Дошкільне виховання, 2002, № 3.
.jpg)
Коментарi